Крок назад. Навіщо Порошенко хоче призначити “імітатора” Сергія Головатого до складу Венеціанської комісії?

Крок назад. Навіщо Порошенко хоче призначити “імітатора” Сергія Головатого до складу Венеціанської комісії?

Одна із спеціалізацій кандидата до складу Венеціанської комісії Сергія Головатого — робити хорошу міну при поганій грі своїх патронів на міжнародній арені. 

Результати його співпраці з європейськими структурами завжди були фіктивно-показовими і, попри гучні заяви, тримали процес на порожніх обертах.

Саме за роки роботи Сергія Головатого з європейськими представниками Україна замість кроків вперед навпаки робила два-три назад.

Таким було замовлення від усіх політиків, яких представляв свого часу Головатий — Кучми, Тимошенко, Ющенка, Януковича. Схоже, що таким є замовлення і від нинішньої влади. 

Задіяння здатності Головатого гладко імітувати співпрацю з ЄС знову у складі Венеціанської комісії не є випадковим. 

Адже, головне завдання цього дорадчого органу — слідкувати за відповідністю законодавчих процесів європейським стандартам і цінностям. Тоді як саме зараз провладна депутатська більшість пробує здійснити судову реформу та прийняти закони з децентралізації. 

“Своя людина” у Венеціанській комісії потрібна Петру Порошенку, аби переконувати українців, що все й далі робиться узгоджено з європейською стороною.

Тоді як це вже не відповідає дійсності. 

Останнім часом, судова реформа та децентралізаційні кроки влади викликають дедалі більше дискусій та критики як серед часників процесу, так і з боку зовнішніх спостерігачів, про що заявляла, наприклад, Ініціативна група “1 грудня”.

Таким чином, українська влада матиме у комісії “свою людину”, яка подаватиме висновки “венеціанців” у потрібному світлі.

Що треба знати про Сергія Головатого? 

У політичному середовищі України постать Сергія Головатого є дуже прикметною. 

Він добре вміє не лише підтримувати, але й зраджувати своїх покровителів у важкий для них час. Так, у 2005 році перекинувся з Блоку Юлії Тимошенко до “Нашої України”, у 2007 році — від Ющенка до Партії регіонів. Недаремно після виходу з КПРС Сергій Головатий завжди залишався безпартійним, розуміючи, що його співпраця з тією чи іншою партією — це річ тимчасова.

Серед вітчизняних експертів та аналітиків Головатий здобув славу професійного “пустобреха” та пристосуванця. Розпочавши кар’єру у політиці як член КПРС, Головатий неодноразово змінював політичні уподобання, завдяки чому обирався депутатом упродовж 1990 — 2012 років від усіх політичних сил, що перебували на гребені хвилі.

Людина з багатьма регаліями та без власної позиції — двічі міністр юстиції, колишній віце-президент Парламентської асамблеї Ради Європи, колишній представник ПАРЄ у Венеціанській комісії, колишній голова Комісії з утвердження демократії при Януковичу, власник ордена князя Ярослава Мудрого (від Ющенка). 

 Як справжній поплавок він постійно спливав догори при будь-яких змінах у “верхівці”, з однаковим запалом обслуговуючи інтереси виграшної сторони.